Люди кажуть, що кваліфіковані (і не дуже) будівельники почали останнім часом повертатися до своєї роботи, залишаючи базарні місця в Рівному і жорстоких експуататорів у Португалії. Причина — на новобудовах міста нині можна заробити не менше, а то й більше, ніж на базарі чи у закордонних хазяїв. Перевірити цю інформацію, на жаль, неможливо. Не ведеться у нас ніякої реальної статистики переміщення трудових ресурсів. Це не означає, що у кабінетах міської чи обласної влади немає людей, які ніби відповідають за це, просто реальне життя вже дуже давно йде повз ці кабінети, заглядаючи туди тільки в окремих, спеціальних випадках. Землю там виділити треба чи дозвіл отримати. І все.
Люди кажуть, що кваліфіковані (і не дуже) будівельники почали останнім часом повертатися до своєї роботи, залишаючи базарні місця в Рівному і жорстоких експуататорів у Португалії. Причина — на новобудовах міста нині можна заробити не менше, а то й більше, ніж на базарі чи у закордонних хазяїв. Перевірити цю інформацію, на жаль, неможливо. Не ведеться у нас ніякої реальної статистики переміщення трудових ресурсів. Це не означає, що у кабінетах міської чи обласної влади немає людей, які ніби відповідають за це, просто реальне життя вже дуже давно йде повз ці кабінети, заглядаючи туди тільки в окремих, спеціальних випадках. Землю там виділити треба чи дозвіл отримати. І все. Про те, куди і як прямує наш трудовий люд, влада або не знає, або вдає, що не знає. Скоріше за все, маємо справу з першим варіантом. Бо ж ніхто не організовував у 1989 році масовий виїзд рівнян на базар міста Суботіце, що в Югославії. Так само ніхто не планував торгові потоки наших людей до Польщі, Туреччини та інших всяких еміратів. Трудова міграція у західні країни так само відбувалася сама по собі. Не вірите? Перегляньте документи сесій наших місцевих рад, адміністрацій та виконкомів. Почитайте газети. Ніде ні слова про те, що тисячі людей залишили рідну землю у пошуках заробітків. Ніби у влади одне життя, а у людей — інше. Власне, так воно завжди і було. Тільки не у таких грандіозних масштабах. Нині мільйонні потоки грошей і тисячні потоки людей рухаються у напрямках, які ніде не окреслені й ніде не зафіксовані. Поки влада в Рівному роками будує одну поліклініку і допомагає звести три житлові будинки на центральній вулиці, народ збудував цілі житлові масиви на околицях, а в центрі на місці старих будівель одна за одною зводяться нові. Причому робиться це без попередніх презентацій та прес-конференцій, без інтерв’ю керівників будівельних управлінь. Та й навіщо нормальному забудовнику той керівник? Реальна роль нинішнього управління будівництва — не заважати приватному бізнесу будувати те, що той бізнес бажає. А якщо бізнес чогось дуже сильно бажає, жодна влада, принаймні у нас, цей бізнес не зупинить. Хіба що прилаштується поруч на певних умовах. Звідси інша проблема — газети і телебачення новин не передають. Якщо двадцять років тому я особисто приходив на майданчик, де мала бути зведена школа, магазин чи житловий будинок, і виконроб у подробицях розповідав для преси, що і для чого тут будується, то тепер у подібному випадку журналіст ризикує почути «не твоє діло!». І це у кращому випадку. За бажання можна таки докопатися до того, що у місті відбувається. Чому зводяться саме такі магазини, автозаправки чи особняки. Але це все вже заднім числом. Після того, як питання вже вирішено. Чи погано це? Гадаю, що ні. Всім, як відомо, все одно не вистачить. А той, хто хоче, той і зробить, і заробить. Особливо тепер, коли надії на «революцію» розвіялись і народ повернувся до добре відомого способу виживання — самотужки. Люди йдуть туди, де більше платять, туди, де можна більше заробити. Інколи потовчуться трохи за місце. А в основному все добре. Місто будується, народ потроху повертається. Ось тільки влади за час цього народу відсутності розвелося аж занадто багато. І буде розводитися доти, доки у владі буде сидіти вигідніше, ніж працювати.
