Прогрес не спинити! Число людей, які долучаються до найновітніших технологій, зростає швидше за самі технології. І нехай би це була молодь, яка вже кроку ступити не може без мобільної електроніки, не кажучи вже про те, щоб особисто помножити три на чотири. Спробуйте, зробіть експеримент! Юнак у відповідь на прохання одразу полізе у кишеню за калькулятором, умонтованим у пристрій, назви якого не пам’ятаю. Зробити цей підрахунок власними силами він не те що не зможе, просто він до цього не додумається! Навіщо, коли електроніка дає стільки можливостей! А про що ж тоді думати? Про кохання? Напевно що так. Бо ж тепер про те, що кохаєш, можна миттєво повідомити на будь-який кінець земної кулі. А далі що? Ще раз повідомити? Тож уже повідомляв! Значить, іншій повідомить чи іншому! Звідси суцільна розбещеність, яка властива, як відомо, кожному наступному поколінню.
Прогрес не спинити! Число людей, які долучаються до найновітніших технологій, зростає швидше за самі технології. І нехай би це була молодь, яка вже кроку ступити не може без мобільної електроніки, не кажучи вже про те, щоб особисто помножити три на чотири. Спробуйте, зробіть експеримент! Юнак у відповідь на прохання одразу полізе у кишеню за калькулятором, умонтованим у пристрій, назви якого не пам’ятаю. Зробити цей підрахунок власними силами він не те що не зможе, просто він до цього не додумається! Навіщо, коли електроніка дає стільки можливостей! А про що ж тоді думати? Про кохання? Напевно що так. Бо ж тепер про те, що кохаєш, можна миттєво повідомити на будь-який кінець земної кулі. А далі що? Ще раз повідомити? Тож уже повідомляв! Значить, іншій повідомить чи іншому! Звідси суцільна розбещеність, яка властива, як відомо, кожному наступному поколінню. Але мене інше непокоїть. Мене турбує вплив тих нових технологій на людей, які через свій вік та соціальне становище про кохання вже не те щоб не думають, але роблять це не так інтенсивно. Що їм повідомляти через усю земну кулю через новітні засоби зв’язку? Виявляється, є що! Ви звернули увагу на неймовірну кількість любителів Інтернету, яка з’явилась останнім часом у досить специфічних місцях. Я звернув. Особи зовсім не інтернетівської зовнішності щодня тягнуться до нових «інтерактивних клубів», що повідкривалися на місцях колишніх залів гральних автоматів. З цими автоматами наша влада, як відомо, покінчила вже давно. Нема чого програвати кровні заощадження. Краще пропивати — бо ж стільки, скільки програєш, ніколи не проп’єш. Але не вийшло. Не пішли любителі гральних автоматів пропивати гроші. Власне, пити вони ніколи особливо не кидали. Це такий процес був взаємодоповнюючий. Випив — захотілося пригод. Пішов до гральних автоматів і пригоди отримав. Тепер не те. Тепер до Інтернету люди тягнуться. Прагнуть спілкування в онлайні! І саме це прагнення, як мені здається, незабаром проведе Інтернет у найвіддаленіші села, де після заборони гральних автоматів жити стало сумно. Народ же завдяки тим автоматам інший світ побачив! Бо ж як було колись? Зібралися, випили, побилися. Ще випили — ще побилися. Принагідно кого-небудь зарізали чи зґвалтували. А тепер? Тепер захмарні горизонти перед народом відкрилися! Тепер житель поліського села може програти свої сто гривень у якому-небудь віртуальному казино із базою у Сінгапурі! І це лише початок! Ми ще не знаємо, які можливості відкриють перед нами нові технології. Точніше, знаємо. Лише один одному не зізнаємося. Бо ж кількість слів, які ми здатні сказати одне одному, залишилася такою самою, як і сто років тому. Просто раніше ці слова писали у листах, які йшли кілька днів, а бувало, і тижнів. Поки очікуєш листа — є час подумати. Тепер же цього часу немає. Тепер ми можемо миттєво сказати усім і усе. Питання у тому — що саме сказати? Слів же нових, повторюю, ми не вигадали. Хіба що назви нових пристроїв, за допомогою яких можна у тисячний раз гукнути «Привіт!». Що і я роблю зараз. Привіт усім! Що далі? Нічого. Просто привіт.
