Нарешті й у нас його відкрили. Тепер туди може піти кожен у будь-який час. Власне, я завжди у це вірив і був упевнений, що доживу до цього дня. Не тому був упевнений, що не міг жити без названого закладу. Просто добре знав наші національні звичаї, тож і не сумнівався, що це станеться рано чи пізно. Приклад наведу для наочності. Заклади, де продавали пиво на розлив, були у місті завжди. Років сорок тому вони вже не називалися «пивницями», а мали горде найменування «буфет». Також були заклади під назвою «пиво-води», де теж розливали пиво. Причому робили це так майстерно, що відсутність у продажу «вод» органічно доповнювалася добавлянням води у це саме пиво.
Нарешті й у нас його відкрили. Тепер туди може піти кожен у будь-який час. Власне, я завжди у це вірив і був упевнений, що доживу до цього дня. Не тому був упевнений, що не міг жити без названого закладу. Просто добре знав наші національні звичаї, тож і не сумнівався, що це станеться рано чи пізно. Приклад наведу для наочності. Заклади, де продавали пиво на розлив, були у місті завжди. Років сорок тому вони вже не називалися «пивницями», а мали горде найменування «буфет». Також були заклади під назвою «пиво-води», де теж розливали пиво. Причому робили це так майстерно, що відсутність у продажу «вод» органічно доповнювалася добавлянням води у це саме пиво. Час минав, слід було щось покращувати й удосконалювати. Тож у місті з’явився заклад під назвою «бар». Був він на нинішній Базарній вулиці, й там наливали пиво. Принцип розливу не змінився, залишившись таким самим, що й у місцях зі старою назвою, тобто у «буфетах» та «пиво-водах». Коли на початку сімдесятих на проспекті відкрили ще один бар, він виявився баром лише на третину. Бо в інших двох третинах наливали вино, коньяк і шампанське, пропонуючи на закуску пельмені, які, послуговуючись назвою «пиво-води», краще було називати «хліб-тісто-потрохи». Одночасно з барами у місті почали з’являтися «кафе» на місці колишніх їдалень. Оскільки мова є відображенням життя, то з приходом ринкової економіки практично всі місця, де наливали і закушували, почали у нас називатися «кафе-барами», що точно відображало профіль цих закладів, які не були ні кафе, ні барами. Здавалося, не у назві справа. Як не назви місце, де наливають пиво, туди все одно потягнеться народ. А конкуренція? Тож місця розпивання пива почали називатися ще й «піцеріями». Інших назв, які б принципово відрізнялися від колишніх, з тих часів дуже довго не могли придумати. Добре, що за кордон почали їздити. І там пити пиво. Результатів довго не було. Визрівали результати, треба думати. І визріли нарешті. У приміщенні, де сорок років тому був один з найкращих на лівому березі Усті кінотеатрів, нещодавно відкрили «паб». Що це таке? Мови треба знати, у словники заглядати, довідники та енциклопедії вивчати. На Британських островах з давніх-давен були місця, де люди збиралися щовечора і пили пиво. Скорочено ці місця звались «пабами», англійською «pub». Повна ж назва цих пивниць, відповідно до того, що там відбувалося, звучала як «public house», що по-нашому означає не що інше, як «публічний дім», тобто місце, де збирається публіка. Оце тепер і у нас у місті такий публічний дім відкрили. А ви що подумали?
