У часи розвинутого соціалізму аптек було мало. Біля нас, неподалік кінотеатру «Космос», була аптека номер три, на стіні якої висів термометр, а всередині збереглись справжні аптечні меблі часів «буржуазної Польщі», а може, ще більш давні.
Малим я заходив туди лише аби подивитись на оті меблі, які ніби прийшли із закордонних кінофільмів про Шерлока Холмса та інших джентльменів і яких не було більше ніде довкіл. У самій аптеці завжди було порожньо, тож мені ніхто не заважав. Приблизно так само виглядає ця аптека і нині, хіба що термометр давно розбили. Зате навколо тих аптек стало так багато, що страшно навіть подумати, як ми колись обходилися цією одною. І у кожній з цих незчисленних аптек постійно товчуться люди, які весь час щось там купують. За кількістю відвідувачів з аптеками можуть сперечатися хіба що зали гральних автоматів, які нині звуться «комп’ютерними клубами», та місця продажу алкоголю, котрі завжди поза конкуренцією. І це нормально — люди завжди хочуть отримати все й одразу. Тому азартні ігри, алкоголь і наркотики ніколи не втратять своєї популярності. Щодо аптек, то вони збирають клієнтів вищеназваних контор після того, як вони вже все програли і пропили. Пропонують цим людям купити за гроші здоров’я, що насправді зробити так само неможливо, як виграти мільйон чи відновити волосся на голові за допомогою чудодійного мастила. Що цікаво — постійне наше збідніння, про яке щодня голосять з усіх екранів і трибун, аж ніяк не шкодить аптекам, яких відкривається все більше. Учора був магазин — сьогодні аптека. Позавчора було кафе — тепер аптека. І так усюди. Є, щоправда, один бізнес, якому аптеки аж ніяк не загрожують. Цей бізнес — похоронні послуги, до яких невідворотно звертаються родичі завсідників аптек після того, як згадана аптека стає непотрібною. Але я не про це. Я про фармакологів, які пропонують відносно недорого ліки практично від усього і для усього. Всюдисуща реклама розкаже, як за допомогою тих чи інших таблеток або крапель можна за бажанням схуднути чи, навпаки, — потовстіти, заснути чи, навпаки, — зберігати бадьорість, пітніти чи, навпаки, — залишатися сухим і так далі до безкінечності. Єдине, чого не пропонують аптеки, — це ліків для розуму. Щоб випив і порозумнішав! І чого, думаю, ті аптекарі ліками для розуму не торгують? Такий би вигідний був бізнес! Хотів вже переговори розпочати з виробниками, аби замовити такі таблетки. Це ж нескладно — запаковуєш у гарні коробочки звичайні карамельки і продаєш по сто гривень за штучку. Народ купить, поприймає і зрозуміє, що його надурили. Значить, порозумнішає! А коли порозумнішає, то вже не буде ходити щодня до аптеки… Стоп! Так я з такими ліками швидко збанкрутую разом із тисячами нових аптек, які залишаться без покупців. Народ перестане нести останні гроші до аптеки. І що з того? Куди він ці гроші понесе? До гральних автоматів чи горілчаних розливайок? Чи ковбаси купить, після якої, окрім аптеки, нікуди дороги нема? І що тоді буде? А нічого. Все залишиться як і було — розумні відкриватимуть аптеки, гральні зали та розливайки, а дурні нестимуть туди гроші. То може собі звичайну аптеку, як розумні люди, відкрити і не морочитися з тими газетами? Не намагатися торгувати розумом, замість того щоб дурити людей ліками «від усього»? Чи ще трохи почекати? Може, розум таки буде колись дорожчий за таблетки і газет у нас стане більше, ніж аптек? Як ви думаєте?
