Поки ми колядували, у світі відбувалися буремні події. Саме на наше Різдво в африканській державі Габон зробили спробу скинути місцевого диктатора та поновити демократію. Судячи з усього, нічого у революціонерів не вийшло.
Тому що у повідомленнях звідти слово «революціонери» замінили словом «заколотники». А це означає, що революції не буде, а місцевий диктатор і далі буде одноосібно правити країною. Що важливо, це повністю влаштовує як Францію, чиєю колонією був колись Габон, так і США, які мають там військову базу. Бо що треба великим державам? Стабільність! Щоб у країні могли робити бізнес міжнародні корпорації й звідти не виходила небезпека для великих держав. А всередині диктатор може навіть їсти своїх підданих вареними та смаженими, як робив це диктатор сусідньої з Габоном держави. Навіщо я про це все вам нагадую? Причина очевидна — усім вам глибоко байдуже до народу Габону. Ви не знаєте, що там все менше людей говорить рідною мовою банту, а спілкується мовою колонізаторів, що там всюди корупція, а більшість доходів від розробки корисних копалин, які є основою економіки Габону, йде у кишеню диктатора та його друзів. І прізвище диктатора Ондімба ви не те що не знаєте, а й вимовите не одразу. Ну то й що? — запитаєте. Не здогадуєтесь? Не розумієте, що для більшості світу наші проблеми важать не більше, ніж для нас проблеми Габону. Світ поняття не має, що у нас відбувається, світ не знає прізвища нашого президента, а інших політиків і поготів. А ми чомусь думаємо, що комусь є до нас якесь діло. Головне для світу — щоб у нас була стабільність, щоб у нас спокійно працювали міжнародні корпорації й щоб від нас не було загрози світу. Все те ж саме, що і в Габоні. І якщо у нас тут щось станеться, світ лише подумає, як це назвати. Коли влада зміниться — це буде ще одна революція, коли ні — ще один невдалий заколот. Скажете, що у нас демократія? У Габоні теж, коли читати їхню Конституцію. Але там, як і у нас, ніхто ту Конституцію не читає. І наша демократія насправді не так далеко пішла від габонської. А може, й не дійшла ще до неї. Тож будьте уважні й зважайте на Габон!
Микола НЕСЕНЮК.
