Ви собі як хочете, а я зовсім заплутався. Воно так завжди буває. Коли гроші чужі рахуєш. Зі своїми простіше: переклав з лівої кишені до правої — більше не стало. Навпаки, увесь час щось із тими грошима робиться, то ціни зростають, то курс валютний коливається не туди. Хіба що знайдеш коли не коли десятку у піджаку, який пару років не вдягав. Згадаєш, який був тоді молодий, про що мріяв, на що сподівався витратити ту забуту десятку. Інша річ, гроші чужі. Точніше, не зовсім чужі. Ніби і наші з вами, ніби і не наші. Це я про бюджет державний, з якого мільйони та мільярди зненацька виділяють то на те, то на інше. Головне — на подолання наслідків стихії. На це у нас завжди гроші знаходяться. Кому їх використати — теж завжди є. Про те, куди ці гроші пропадають, і думати не хочу.
Ви собі як хочете, а я зовсім заплутався. Воно так завжди буває. Коли гроші чужі рахуєш. Зі своїми простіше: переклав з лівої кишені до правої — більше не стало. Навпаки, увесь час щось із тими грошима робиться, то ціни зростають, то курс валютний коливається не туди. Хіба що знайдеш коли не коли десятку у піджаку, який пару років не вдягав. Згадаєш, який був тоді молодий, про що мріяв, на що сподівався витратити ту забуту десятку. Інша річ, гроші чужі. Точніше, не зовсім чужі. Ніби і наші з вами, ніби і не наші. Це я про бюджет державний, з якого мільйони та мільярди зненацька виділяють то на те, то на інше. Головне — на подолання наслідків стихії. На це у нас завжди гроші знаходяться. Кому їх використати — теж завжди є. Про те, куди ці гроші пропадають, і думати не хочу. Навіщо, коли на сюжетах про розкрадання допомоги потерпілим побудована чи не вся світова література. Згадайте хоча б незабутнього Корейка, підпільного мільйонера із книжки про Остапа Бендера, який, якщо вірити книжці, саме на розкраданні допомоги потерпілим і зробив свій капітал. І тепер ці капітали роблять. Просто зараз на наших очах і у нашій же присутності. І нема на це ради. Мене інше непокоїть. Дуже хочу знати, скільки там ще залишилось. Де там? У тому місці, звідки бере наш уряд гроші на допомогу потерпілим. Бо ж аби дати гроші, їх треба десь взяти. А перед тим хтось має їх туди покласти. З цього місця будьте уважні. Гроші туди кладемо ми з вами. Бо бюджет, з якого йде допомога, складається з податків, які платимо ми. Все те, що ми не отримали, все те, що зібрала наша пильна і непідкупна податкова служба, все це і є бюджет. По-хорошому нам повинні доповідати, куди наші гроші витрачаються. Публікувати бюджет із статтями витрат. Це ніби роблять. Причому всі без винятку бюджетники в особі своїх керівників скаржаться на те, що грошей отримали набагато менше, гикаючи при цьому після смачного обіду. І хоч фінансування завжди недостатнє, ніхто із тих бюджетних установ не розбігається. Скоріше навпаки. Чому так? Тому що народ наш розділився на дві частини. Перша частина працює на себе, намагаючись врятувати зароблене від ненажерливої держави. Друга частина теж ніби працює. На державу. Не стільки працює, скільки скаржиться на «відсутність коштів». Ось навмисно візьміть і відкладіть газету просто зараз. Увімкніть телевізор із місцевими новинами. Не мине й трьох хвилин, як ви побачите стурбоване обличчя якогось керівника, який скаржиться на «відсутність коштів». Подивилися? Тепер далі пішли. Якщо бюджет розписано і його всім не вистачає, то звідки ж ті гроші на допомогу постраждалим від стихії? Із резервного фонду? Тоді прошу повідомити, скільки там ще залишилося? Чи вистачить, якщо ще раз підніметься вітер і знову порве лінії електропередач, які ніби навмисно так зроблені, щоб одразу ж обриватися і чекати на додатково профінансований ремонт. Цікаво також, куди йдуть ці кошти в тому разі, якщо нас ніщо не заливає і не задуває, якщо ніде нічого не вибухає і не горить? Може таке бути? Теоретично? Може. Але ніколи не буде. Тому що у нас аж занадто багато людей зацікавлені в тому, щоб хоча б десь була хоч яка катастрофа чи аварія, аби її за державний кошт ліквідовувати. Щоб бути заклопотаними і не відповідати на цікаві запитання. Років двадцять тому я сподівався, що колись буде нова влада, яка розкаже, куди витрачала гроші влада попередня. Тепер влада змінюється регулярно, але про гроші мовчить. Якими б непримиренними не були політичні опоненти, як би не боролися за владу, про гроші мовчать всі. Бо одні вже витрачають, а інші витрачати хочуть. І всі разом бережуть оту страшну таємницю. Про те, скільки там ще залишилось.
