Віршик із вдячністю «житєлям Донбасса» тріумфально шириться країною. Усі, хто має хоч якийсь доступ до електронної інформації, вже отримали насолоду від цього витвору поетичного мистецтва. Ми ж спробуємо зробити з цього висновки. Висновків буде одразу декілька, і всі вони разом складуть щось на зразок «тесту на «спасібо», який має найближчим часом пройти наше суспільство.
Віршик із вдячністю «житєлям Донбасса» тріумфально шириться країною. Усі, хто має хоч якийсь доступ до електронної інформації, вже отримали насолоду від цього витвору поетичного мистецтва. Ми ж спробуємо зробити з цього висновки. Висновків буде одразу декілька, і всі вони разом складуть щось на зразок «тесту на «спасібо», який має найближчим часом пройти наше суспільство. Почнемо з влади, яка взялася ніби полювати на привидів. Насправді ж розгром друкарні, на сайті якої був надпис із цілком зовні невинною вдячністю згаданим вище «житєлям» показав, що влада буде громити все, не особливо дбаючи про законність своїх дій. Це вже, здається, ні для кого не новина. Усі там будемо. Питання лише у тому, коли розмір розповсюдження подяки тим самим «житєлям» сягне такого масштабу, що боротися з тою подякою не зможуть ніякі силові та фіскальні органи. Приблизно так, як боротьба з модою, наприклад, на капелюхи, шляхом зривання цих капелюхів із людей чи покарання за носіння капелюхів майже гарантовано призведе до масової популярності цього головного убору. Не виключено також, що ми все перебільшуємо, і вдячністю «житєлям Донбасса» стурбовано лише кілька тисяч хуліганів. Теж варіант. Та навіть коли цей віршик покладуть на музику і зроблять дискотечним хітом, чи змінить це щось у нашому житті? Згадаймо, як кілька років тому один харківський політик став героєм відеоролика, в якому він по-дурному матюкається. Над роликом сміялися сотні тисяч, якщо не мільйони. А політика того все одно обрали у Харкові міським головою. Тепер він взагалі голова тамтешньої держадміністрації, а міським головою замість нього демократично обрали іншого героя того самого смішного ролика з матюками. Я це до того, що «житєлі Донбасса» можуть сприйняти масове «спасібо» на свою адресу буквально і після цього ще більш затято голосуватимуть так, аби заслужити ту саму подяку. У тому й цікавість справжнього тесту, справжнього експерименту, що результат нікому не відомий. Світ влаштований так, що шлях від жарту до трагедії часом долається миттєво. І навпаки. Хотілося б, щоб з отим «тестом на «спасібо» було саме так. Тобто щоб ми усі якнайшвидше забули той віршик разом із його головним героєм. І бажано, щоб назавжди.
