Якщо ви гадаєте, що ми тут будемо обговорювати те, яким чином і куди вдарив наш славний міністр внутрішніх справ не менш славного київського міського голову, то далі можете не читати. Тому що все це і так на поверхні. А ми поліземо вглиб, спробуємо звернути увагу на те, чого більше ніхто не зауважив, хоча все лежить згори, ніким не помічене. Колись я не вірив дорослим дядям, які пояснювали мені, малому, що справжні шпигуни-розвідники лише у кіно та книжках нишпорять ночами, викрадаючи секретні документи. У житті ці шпигуни-розвідники просто газети читають. Звичайнісінькі газети, в яких, як виявляється, завжди є вся необхідна для розвідника інформація. І так було завжди. Навіть у старі радянські часи, коли кожна сторінка кожної газети ретельно прочитувалася цензурою і лише після цього відправлялася у друк.
Якщо ви гадаєте, що ми тут будемо обговорювати те, яким чином і куди вдарив наш славний міністр внутрішніх справ не менш славного київського міського голову, то далі можете не читати. Тому що все це і так на поверхні. А ми поліземо вглиб, спробуємо звернути увагу на те, чого більше ніхто не зауважив, хоча все лежить згори, ніким не помічене. Колись я не вірив дорослим дядям, які пояснювали мені, малому, що справжні шпигуни-розвідники лише у кіно та книжках нишпорять ночами, викрадаючи секретні документи. У житті ці шпигуни-розвідники просто газети читають. Звичайнісінькі газети, в яких, як виявляється, завжди є вся необхідна для розвідника інформація. І так було завжди. Навіть у старі радянські часи, коли кожна сторінка кожної газети ретельно прочитувалася цензурою і лише після цього відправлялася у друк. Що ж тоді казати про нинішній час, коли кожне слово публічного політика одразу ж розносять по телевізійних каналах, по Інтернету і так далі! Отож ми не будемо говорити про те, що головний міліціонер країни має не пики бити, щоб це потім розслідувати, а роботою займатися. Слова Луценка і робота в один рядок просто не стають, подібно до риби з молоком чи горілки з пивом, даючи всім відомий ефект. Просто уважно прислухаємося до того, що сказанув, саме так — сказанув, міністр внутрішніх справ після бійки з київським головою. А сказанув він про те, що київський голова просив свого часу не притягувати його сина до відповідальності у зв’язку із справою шахраїв з «Еліта-центру». І наш добрий міністр, як він сам відкрито заявив, люб’язно погодився надати хорошій людині таку послугу і не притягувати його сина до відповідальності. А як же закон, згідно з яким мають розслідуватись кримінальні та інші справи? Виявляється, міністра Луценка можна попросити і він не зважатиме на закон. Це він про сина Черновецького у запалі суперечки проговорився. Тепер спробуємо уявити, скільки ще кримінальних та інших справ або загальмувалися, або зупинилися, або пішли не тим шляхом тому, що «хороший мужик» Луценко зважив на те чи інше прохання. Щодо того, що ці прохання могли бути підкріплені ще чимось, окрім слів, я й згадувати боюся. Бо ж ми всі знаємо про неймовірний рівень непідкупності нашого «народного самооборонця». Найпростіший висновок із всього, про що ми тепер написали, виглядає приблизно так. Якщо міністр внутрішніх справ дає команду не притягувати когось до заслуженої кримінальної відповідальності, це означає, що цей міністр зробив це або через власну некомпетентність, або через злий умисел. Якщо іще простіше, то він або невіглас, або злочинець. Саме одночасне зібрання таких приємних ознак дає нам в підсумку людину, гідну звання міністра. І не звільнять Луценка не тому, що він якийсь особливий, а тому, що і решта міністрів такі самі. Невігласи і злочинці одночасно. Наша оцінка їхніх дій залежить від того, звідки на них подивитись. Бо ж коли з вини міністра щось трапляється нехороше, коли гинуть і страждають люди, ми вважаємо його невігласом. Коли ж це саме стається з нами чи з нашими близькими, тоді міністр стає безперечним злочинцем. Оскільки у наших Президента та прем’єра хороша охорона, з ними особисто, я сподіваюсь, нічого не трапиться. А тому вони вважатимуть своїх міністрів не злочинцями, а просто невігласами, інколи змінюючи того чи іншого на такого ж самого. Висновки щодо самих Президента та прем’єр-міністра робити не буду. Самі зробіть, читаючи газети і дивлячись телевізор. Я ж вас цього щойно навчив. І результат ваших досліджень заздалегідь знаю. І ви, гадаю, теж. І останнє, щоб не забути. Шістнадцять років тому нинішній міністр внутрішніх справ під час зборів осередку Соціалістичної партії у Рівному одержав від одного місцевого політика кілька ударів по тому ж місцю, за яке нещодавно тримався після зустрічі з цим же міністром київський міський голова. Тоді наш міністр получив і промовчав. Не дав здачі, не викликав на двобій. Може, тепер вже дозрів? Дати здачі ніколи не пізно. Я серйозно. Юро! Ну дай ти йому так само, як дав Черновецькому! Люди тебе тільки підтримають! Навіть такого, яким ти є!
