У сусідів наших східних дивні події відбуваються. З нового року в Росії можуть заарештувати за порушення правил дорожнього руху. Просто так відправити за грати, діставши порушника із салону автомобіля. Кажуть, що тихо стало у них на дорогах. Навіть найбільш «круті» власники автомобілів не ризикують порушувати правила. Бо ж влада у Росії відомо яка — авторитарна і недемократична. І тому якщо вийшов наказ заарештовувати порушників, будуть заарештовувати усіх, хто б це не був. Звісно, що Росія для нас не приклад.
У сусідів наших східних дивні події відбуваються. З нового року в Росії можуть заарештувати за порушення правил дорожнього руху. Просто так відправити за грати, діставши порушника із салону автомобіля. Кажуть, що тихо стало у них на дорогах. Навіть найбільш «круті» власники автомобілів не ризикують порушувати правила. Бо ж влада у Росії відомо яка — авторитарна і недемократична. І тому якщо вийшов наказ заарештовувати порушників, будуть заарештовувати усіх, хто б це не був. Звісно, що Росія для нас не приклад. Навіщо нам, демократичним, наслідувати тих москалів? Навіщо наводити лад на наших дорогах? Навіщо залишати без звичної роботи травматологів та патологоанатомів разом із ритуальними службами? Я серйозно! Опубліковані днями відомості про кількість загиблих на дорогах України, якщо їх помножити на вартість їхнього поховання, становлять чималенький сегмент ринку послуг, за який, не виключено, теж йде боротьба, подібно до боротьби за краще місце для продажу зернят при вході на базар. І тут раптом припинять мерців з-під машин щодня витягувати. Змінять напрямок потоку, як прийнято це казати у бізнесменів-бюджетників. Замість мертвих на цвинтар та покалічених до лікарень повезуть заарештованих до камер. Чим, скажіть, погана перспектива? Це воно одразу так здається, що в камері не дуже затишно сидіти. Коли ж порівняти розмір і зручність камери для заарештованого з розміром та зручністю сучасної моделі труни, впевнений, що жоден із вас не буде сумніватися з вибором. Краще бути живим у тюрмі, ніж мертвим на «свободі». Усвідомивши це, можна було б і досвід російський почати переймати. Одне запитання: хто це все буде робити? Хто буде наводити лад на дорогах, коли самі наші правоохоронні органи вже котрий рік охороняють виключно себе, сперечаючись за повноваження і регулярно змінюючи господарів керівних кабінетів. Про головного міліціонера взагалі помовчу. Просто помовчу і все. Бо в нормальній країні після всіх вибриків цього політика на посаді міністра внутрішніх справ його б узагалі ні до яких справ більше не допускали . Так це у нормальних країнах. У тих, де можна відносно спокійно переходити дорогу, знаючи, що ніхто не поїде на «червоний». Хоч президент, хоч прем’єр, хоч міністр. У нас же будь-який пацан спокійно поїде. Коли ж зробити йому зауваження, буде добре, якщо по морді не дасть. Кілька місяців тому два екіпажі «крутих тачок» влаштували між собою стрілянину на центральному проспекті Києва. І що? Тиша! Ніяких повідомлень про те, хто це був, із чого стріляв, і що їм за це було. Ви вірите, що у нас щось зміниться? Вірите, що почнуть наводити лад хоча б на дорогах, не кажучи вже про інше? Я теж не дуже вірю. Тоді чому я про це пишу? Чому називаю міністра внутрішніх справ Луценка майстром пустопорожньої балаканини? Тому що жити хочу. Тому що не хочу бути задавленим чи зарізаним, як мої співгромадяни, про яких ви читаєте вже котрий рік у кожному номері газети. Ну що мені за це зроблять? Посадять? Так ми вже ніби вирішили, що в камері таки краще, ніж у труні.
