Сподіваюсь, що ці рядки ви читаєте там, де треба. А саме — у черзі, де реєструють вкладників Ощадбанку СРСР, які хочуть одержати свої вклади. У вас же є такі внески, причому багато. Настільки багато, що заради них варто не йти на роботу, аби зареєструватися у тих списках, а перед тим дружно проголосувати за ту, що ці вклади обіцяла віддати. Тоді скільки ж вам років? Щоб назбирати на радянській ощадкнижці хоча б тисяч десять, слід було не менше десяти років попрацювати на хорошій роботі, а перед цим на таку роботу потрапити. До того ж, не маючи усі ці десять років куди ці гроші витратити. Мені тоді було вже за тридцять, але ні про які тисячі на книжці ані я, ані більшість моїх друзів і знайомих такого ж віку тоді й не думали. Які заощадження, коли ледь від получки до авансу дотягували? Батьки, світла їм пам’ять, таки мали трохи тих грошей на книжці. Але немає вже їх серед нас, і більшості людей того покоління вже теж не до заощаджень. До чого я оце згадую?
Сподіваюсь, що ці рядки ви читаєте там, де треба. А саме — у черзі, де реєструють вкладників Ощадбанку СРСР, які хочуть одержати свої вклади. У вас же є такі внески, причому багато. Настільки багато, що заради них варто не йти на роботу, аби зареєструватися у тих списках, а перед тим дружно проголосувати за ту, що ці вклади обіцяла віддати. Тоді скільки ж вам років? Щоб назбирати на радянській ощадкнижці хоча б тисяч десять, слід було не менше десяти років попрацювати на хорошій роботі, а перед цим на таку роботу потрапити. До того ж, не маючи усі ці десять років куди ці гроші витратити. Мені тоді було вже за тридцять, але ні про які тисячі на книжці ані я, ані більшість моїх друзів і знайомих такого ж віку тоді й не думали. Які заощадження, коли ледь від получки до авансу дотягували? Батьки, світла їм пам’ять, таки мали трохи тих грошей на книжці. Але немає вже їх серед нас, і більшості людей того покоління вже теж не до заощаджень. До чого я оце згадую? Просто хочу уявити тих людей, які зараз реєструються, щоб одержати коли-небудь від уряду подачку, яка не коштує і двадцятої частини того, що було колись втрачено. Хто ці люди? Як вони заробляли ці гроші, які потім прахом пішли? У що ці люди вірили, на що сподівалися, коли двадцять років тому все почало дорожчати і одночасно зникати з магазинів? Продовжували збирати гроші, на які вже не можна було нічого купити? Вірили, що автомобілі знову будуть коштувати по п’ять тисяч рублів і вони куплять собі їх одразу кілька? Думали, що все повернеться і гроші їхні, які майже нічого вже не коштували тоді, знову набудуть вартості? У це можна було вірити. Так само, як вірити потім у всілякі МММ, трасти і тому подібне, куди вже після краху ощадкас наші знедолені співвітчизники продовжували нести свої гроші. І звідки тільки ці гроші у них взялися? Так само можна і тепер вірити у повернення заощаджень. Це коли, окрім телепрограми, більше нічого не читати. Бо навіть найдешевші детективи, якщо читати їх уважно, дають досить повний курс початкової економіки. І стежачи за пригодами злочинців і тих, хто їх шукає, можна легко вивчити основні економічні закони. Якщо не вчили їх у школі, а згодом в інституті чи ще десь. Закони ці прості й зрозумілі. Уже не першу сотню років ці закони доводять, що друковані гроші ніколи не дорожчають, а тільки знецінюються. І збирати гроші — це майже те саме, що закопувати їх у землю. Якщо не пропадуть зовсім, то знеціняться. Ви цього не знали? Не може бути! Невже усі шкільні роки ви провели лише на дискотеках і в комітетах комсомолу? Та й там ніби не глупі хлопці збиралися. Звідки ж ви такі взялися? Наступним висновком має бути той, що вас просто не повинно бути. Ні за яких умов! Але ж ви є! Ви ж голосуєте за тих, хто обіцяє повернути втрачені вклади, і реєструєтесь потім як постраждалі. Здається, я здогадався. Вас насправді немає. У тому сенсі, що немає вас таких, хто у це все вірить. Ви просто прикидаєтесь такими. Про всяк випадок. Як прикидалися при комунізмі бідними, відкладаючи тисячі на книжку. Як прикидалися потім і прикидаєтесь тепер, подаючи жебрацькі декларації про доходи. Чому ні? Їй же можна! І про доходи свої привселюдно брехати, і обіцяти те, чого ніколи не зробить. І ви так хочете? А не буває так. Або обманювати всерйоз, розраховуючи лише на себе і ризикуючи усім, або стояти у чергах на реєстрацію і чекати, коли вам хтось щось дасть. То ви ще стоїте? Ще прикидаєтесь бідними і знедоленими? Чи вже зрозуміли, що отримаєте замість вкладів? Зрозуміли, що вона теж прикидалася? Тільки талановито, не те, що ви!
