На одному із місцевих телеканалів нещодавно дуже цікаво виступив головний обласний міліціонер. Він сказав, щоб люди не вірили дзвінкам шахраїв, які видають себе за юнаків, що потрапили до міліції, і просять батьків терміново викупити їх за великі гроші, поки вони живі. Сказав міліцейський начальник, щоб у разі такого дзвінка люди одразу дзвонили до міліції. Щоб разом упіймати тих самих шахраїв. Правильна пропозиція. Але нереальна. Тому що не у шахраях тут проблема. А у тому, що будь-яка українська мати одразу повірить у те, що її сина нізащо забрали до міліції і якщо не заплатити — то сина можуть вбити. Цікаво, а звідки у наших людей раптом такі забобони з'явилися? Ну, про це нам пан міліцейський начальник не скаже. Тому, напевно, що не чув про таке.
На одному із місцевих телеканалів нещодавно дуже цікаво виступив головний обласний міліціонер. Він сказав, щоб люди не вірили дзвінкам шахраїв, які видають себе за юнаків, що потрапили до міліції, і просять батьків терміново викупити їх за великі гроші, поки вони живі. Сказав міліцейський начальник, щоб у разі такого дзвінка люди одразу дзвонили до міліції. Щоб разом упіймати тих самих шахраїв. Правильна пропозиція. Але нереальна. Тому що не у шахраях тут проблема. А у тому, що будь-яка українська мати одразу повірить у те, що її сина нізащо забрали до міліції і якщо не заплатити — то сина можуть вбити. Цікаво, а звідки у наших людей раптом такі забобони з'явилися? Ну, про це нам пан міліцейський начальник не скаже. Тому, напевно, що не чув про таке. Бо як у такого гарного начальника можуть бути такі підлеглі, що можуть вбити нізащо? Що цікаво, міліцейські начальники у нас завжди були симпатичні і приємні у спілкуванні. Але ж до міліції людей не начальники симпатичні забирають, а їхні підлеглі. Що ми про них знаємо? Кого ми бачимо на телеекранах, окрім працівників міліцейських прес-служб, які ніби автомати розповідають нам щодня про те, що "водій не врахував дорожньої обстановки і не вибрав безпечної швидкості руху"? От якби ті журналісти щодня нам по телевізору камери показували, де затримані сидять… Та повернемось до телефонних шахраїв, яких ніяк не може зловити наша міліція. Чому ці шахраї не кажуть, що телефонують, наприклад, із лікарні, де їх можуть зарізати, якщо не заплатити? Не скажеш, що такого не було ніколи або не може бути взагалі. Дуже навіть може таке трапитися. Але як виняток. Так само, як і інші халепи, в які можуть потрапити наші громадяни. Та чи повірить стривожена мати, коли син скаже, що його схопили і можуть вбити бандити? Може повірить, а може й ні. А от у міліцію, де вбивають, повірить одразу. Навіть якщо її син завжди був тихим "ботаном" і нікуди далі за бібліотеку вечорами ніколи не ходив. Сказати після цього, що наша міліція вже давно є для людей страшнішою за будь-яких бандитів, було б занадто просто. Теж мені — новина! Заради цього і братися про це писати було не варто. Мене інше непокоїть. Повідомлення про звірства міліціонерів почали з'являтися у новинах частіше, аніж прогноз погоди. І сприймають ці повідомлення наші люди приблизно так само, як дощ чи туман, на які немає ради. Що це означає на практиці? Як на мене, буденне звірство людей із міліцейськими погонами під акомпанемент бубоніння міліцейських же прес-служб дуже швидко призведе, якщо не призвело вже, до наслідків, які набагато страшніші за те, що ми маємо тепер. Бо це лише зовсім прості і бідні будуть сприймати міліцейську сваволю як належне. Усі інші будуть захищатися хто як може. Ті, хто має гроші, вже давно мають свою охорону. Кількість цієї приватної охорони навіть за офіційною статистикою вже тепер у кілька разів перевершує чисельний склад вітчизняних збройних сил. А що робити тим, хто не має грошей на особисту охорону і водночас не бажає стати зненацька жертвою жорстоких міліціонерів? Не думаю, що ті, хто має ризик бути затриманим і відповідним чином обробленим нашими доблесними міліціонерами, спокійно на це очікують. Думаю, що й вони щось собі думають, аби захиститися. І не виключено, що вже придумали. У підсумку виходить, що міліція, де можуть вбити, стане незабаром найменшим злом. Бо у міліції хоч симпатичні генерали існують, які по телевізору виступають. Хто є генералами у всіх інших — широкому загалу невідомо. І коли потрапиш вже до них, то буде набагато гірше. Хоча хто знає? Бо ж справжнім бандитам не треба за будь-яку ціну давати потрібний процент розкриття злочинів. Їм не треба шукати додаткового приробітку "на стороні". І коли вони таки упіймають когось їм потрібного, то самі зателефонують родичам і поставлять свої вимоги. І жоден шахрай видавати себе за захопленого бандитами не ризикне. Із міліціонерами спокійніше. Бо вони ж насправді не такі вже й страшні. Чи не так, пане начальнику міліції?
