У влади гроші є завжди. Хіба не так? У кого з вас хоча б раз були у цьому сумніви? Інша річ, що ми ніколи достеменно не знали, скільки у тої влади грошей, де вона їх бере, куди і скільки витрачає. Де треба — там і беруть. Куди треба — туди і витрачають. Цю нашу впевненість не похитнули ні старі часи соціалізму, ні нинішні часи демократії. Ви можете собі уявити, наприклад, міського чи обласного голову, який просить позичити йому десятку до получки? І так було завжди, скільки б не платили нашим зверхникам. У них завжди було де жити, що їсти-пити, на чому їздити і так далі. Про конкретні гроші наша влада воліє мовчати. Скажеш, що зарплата маленька — сміятися будуть. Скажеш, що велика — заздритимуть.
У влади гроші є завжди. Хіба не так? У кого з вас хоча б раз були у цьому сумніви? Інша річ, що ми ніколи достеменно не знали, скільки у тої влади грошей, де вона їх бере, куди і скільки витрачає. Де треба — там і беруть. Куди треба — туди і витрачають. Цю нашу впевненість не похитнули ні старі часи соціалізму, ні нинішні часи демократії. Ви можете собі уявити, наприклад, міського чи обласного голову, який просить позичити йому десятку до получки? І так було завжди, скільки б не платили нашим зверхникам. У них завжди було де жити, що їсти-пити, на чому їздити і так далі. Про конкретні гроші наша влада воліє мовчати. Скажеш, що зарплата маленька — сміятися будуть. Скажеш, що велика — заздритимуть. А так звані представницькі витрати і ліку не піддаються. Але це лише у нас. Колись у дитинстві я був страшенно здивований, коли прочитав у романах із французького життя, що їхні королі постійно залишалися без грошей, а тому змушені були позичати їх у своїх же міністрів. У англійців так само було. За те, напевно, французьким та англійським королям голови і рубали. Нашим — ніколи. Наш просто йшов і брав собі скільки треба. Коли не хотіли давати — рубав голови сам. Щось змінилося за сотні років? Статки англійського прем’єра чи французького президента і сьогодні всім відомі до останнього пенса чи євроцента. Англійська королева, пишуть, втратила купу грошей через фінансову кризу. Причому це я пишу «купу грошей». Там же називають точні суми. Що нам з вами до того? Причина є. Гроші у нашої влади раптом закінчилися. Немає грошей на вибори парламенту, не хочуть давати грошей на вибори нашого міського голови. Нема де взяти, кажуть. Ну, це вже зовсім не годиться. Я ще можу зрозуміти, коли коштів не вистачає на лікарні, школи чи дитсадки. Це нормально, чи не так? Але ж для самої влади, яка ці гроші має давати тим самим лікарям та вчителям, матеріальних проблем ніби немає. Ви чули коли-небудь, щоб у міськвиконкомі не було бензину для автомашин чи опалення відключали, чи зарплату затримували? Може, й затримували. Але протестів з цього приводу щось не чути було ніколи. Значить, все гаразд? То чому ж на вибори немає грошей? Тому що боїться влада тих виборів. Знає, що після них багато хто змушений буде заробляти на життя в іншому місці. Тому й причину нову знайшли себе не переобирати. Можливо, десь ці гроші на вибори влада навіть проситиме. Якщо у мене попросять — я не дам. У них самих є — точно знаю!
