Завжди казав, що у кіно усе неправда. Що життя багатих та знаменитих, яке нам пропонують у кінофільмах, не має нічого спільного із справжнім їхнім життям. Бо хто такі багаті та знамениті? У нас, ясна річ. Звідки вони з’явилися і що їм взагалі у житті потрібно? Життя показало, що потрібно майже те саме, що було потрібно років тридцять тому начальникам тих давніх часів. Хіба що горілку на віскі замінили і практично усе.
Завжди казав, що у кіно усе неправда. Що життя багатих та знаменитих, яке нам пропонують у кінофільмах, не має нічого спільного із справжнім їхнім життям. Бо хто такі багаті та знамениті? У нас, ясна річ. Звідки вони з’явилися і що їм взагалі у житті потрібно? Життя показало, що потрібно майже те саме, що було потрібно років тридцять тому начальникам тих давніх часів. Хіба що горілку на віскі замінили і практично усе. Я про це тому згадав, що показали в Інтернеті зйомки із ювілею Віктора Януковича. Хтось тихенько на мобільний телефон усе це зняв і виклав для загального перегляду. І що ми побачили? Звичайну пиятику районного масштабу у ресторані. Ті ж самі трохи підпилі начальники. Ті ж самі хитрі обличчя наближених до них заступників. Ті ж самі гупання по підлозі, які в нас із сімдесятих років минулого століття чомусь вважаються танцями. Ну і музика… А яку, власне, музику повинні любити колишній начальник автобази і його оточення? Не струнний же квартет, справді! Не джаз же їм слухати, не під блюз танцювати! Так вже влаштована душа нашого начальника, що розкривається вона виключно після ста грамів у ритмі «Мурки». А чого прикидатися? Усі свої. Не треба робити вигляд, що колись читав книжки. Де тепер ті, що книжки читали? А ми? А що, власне, «ми»? Просто страшно стає, скільки було сил витрачено, скільки доброго знищено, скільки брехні нагромаджено заради того, щоб танцювати, як Кучма з Януковичем, на ювілеї останнього! Так, вони поки що «нагорі». Але схожі не на керівників держави у двадцять першому столітті, а на дрібних спекулянтів, які потрапили у замок аристократів і не знають, як там поводитися. Ну пошили їм дорогі костюми, ну набудували вони великих маєтків, ну оточили себе батальйонами охорони. І що далі? Танцювати «Мурку» після ста грамів? Так це можна спокійно робити у будь-якому сільському буфеті без усякої охорони. І закуска буде свіжою, і річка поруч із коропами, які на гачок просяться… І не треба для цього у президенти обиратися і країну по шматках розпродувати. Розумію, що в кіно такого не покажеш. У кіно, яке нині знімають, великих багатіїв та політиків зображають актори з розумними обличчями. Цих акторів мало залишилось, але тягають із фільму до фільму. Бо як сільська вчителька на фото хоче виглядати сімнадцятирічною випускницею, так і наші зверхники хочуть хоча б у кіно розумними виглядати. А самі не усі букви знають. Серйозно. Якби запитати тих, хто гуляв на ювілеї Януковича, алфавіт, більшість би не впоралася. А навіщо, коли навколо купа підлабузників. Теж неграмотних, але не настільки. Був би живий батько, показав би йому те відео з Януковичем, щоб не сварив мене молодого, що начальником не став. Бо ж він хотів, щоб я теж, як оті, кар’єру робив, у керівники пробивався. Так і казав, що поки ти той свій рок-н-рол слухаєш, люди справою займаються. Подивився б старий це відео, побачив би, що оті президенти колишні й нинішні гуляють гірше, ніж вони з кумом колись. Я ж собі думаю, що поки ми не оберемо до влади тих, хто любить рок-н-рол, нічого у нас не буде. Точніше, буде. Як зараз. Янукович і «Мурка».
