У ті давні вже часи, коли нечисленні власники автомобілів їздили на "запорожцях", "москвичах" та "жигулях", було прийнято тримати ці автомобілі у гаражах. Мій "москвич" зберігався тоді у гаражному кооперативі поблизу Колоденки. Із майже сотні гаражів того кооперативу частина була завжди відкрита. Там проводили час ті власники авто, які любили копирсатися у моторах і мали на це достатньо вільного часу. Неподалік від мого гаражу був гараж із жовтими "жигулями" третьої моделі. Гараж цей був завжди відкритий, а "жигулі" були постійно у ремонті.
У ті давні вже часи, коли нечисленні власники автомобілів їздили на "запорожцях", "москвичах" та "жигулях", було прийнято тримати ці автомобілі у гаражах. Мій "москвич" зберігався тоді у гаражному кооперативі поблизу Колоденки. Із майже сотні гаражів того кооперативу частина була завжди відкрита. Там проводили час ті власники авто, які любили копирсатися у моторах і мали на це достатньо вільного часу. Неподалік від мого гаражу був гараж із жовтими "жигулями" третьої моделі. Гараж цей був завжди відкритий, а "жигулі" були постійно у ремонті. Як ці "жигулі" їздять, я так ніколи і не побачив. Власник цієї машини практично завжди був не біля свого гаража, а десь поруч. Він підходив до когось із сусідів, зайнятих ремонтом авто, і запитував щось. Зав'язувалася розмова, усім було цікаво. День закінчувався чаркуванням із такою-сякою закускою. До власних "жигулів" у їхнього власника, який постійно ходив радитися до сусідів, руки так і не доходили. Гараж замикався до наступного разу. Пізніше я зрозумів, що власник жовтих "жигулів" і не збирався їх ремонтувати. Чи то занадто та машина була стара, чи у власника не було грошей на бензин, чи йому просто не було куди їздити. Він ходив до гаражів за іншим. Він шукав там компанію, людей, із якими він міг би про щось поговорити за чаркою. Всі це розуміли, але робили вигляд, ніби справді допомагають сусідові своїми порадами ремонтувати навічно завмерлий у гаражі автомобіль. Кому від цього було погано? Нікому. Тож і я кажу те саме. Нехай наші міські керівники продовжують їздити світом "за досвідом". Нехай мандрують то на захід, то на схід, роблячи вигляд, що досвід комунального господарства Гонолулу допоможе краще прибирати сміття навколо Басовкута. Керівники у нас у місті симпатичні і грамотні. Нехай у світі думають, що усі ми такі. Кому від цього погано? А те, що Рівне за двадцять років так і не стало схожим на Аугсбург, який по десять разів перетоптали усі наші міські голови та їхні заступники, то нема на це ради. У наших старих гаражах теж ніхто не сподівався, що жовті "жигулі" коли-небудь зрушать із місця. Зате дуже любили посидіти із власником цих "жигулів" за чаркою. Пообмінюватись досвідом. Може, вони і тепер там сидять? Треба при нагоді заїхати подивитися.
