Мені невідомо, скільки людей у нашому місті й у нашій області вступили до Партії регіонів. Але можу за бажанням досить точно підрахувати. Цих людей приблизно стільки, скільки є місць біля хоч якої-небудь влади. І чим довше існуватиме ця влада, тим цих людей ставатиме більше. Зовсім не збираюся звинувачувати тих, хто зробив такий вибір. Серед них є чимало розумних і здібних, таких, які, цілком можливо, могли б щось зробити насправді корисне.
Мені невідомо, скільки людей у нашому місті й у нашій області вступили до Партії регіонів. Але можу за бажанням досить точно підрахувати. Цих людей приблизно стільки, скільки є місць біля хоч якої-небудь влади. І чим довше існуватиме ця влада, тим цих людей ставатиме більше. Зовсім не збираюся звинувачувати тих, хто зробив такий вибір. Серед них є чимало розумних і здібних, таких, які, цілком можливо, могли б щось зробити насправді корисне. Одразу чую їхню відповідь — ми ж для того й пішли у ті "регіони", аби зробити у владі щось добре, інакше ж бо не можна! Відповідь ця є неправдою, нехай навіть хтось із наших місцевих "регіоналів" і насправді так думає. Точніше, не думає, а просто шукає сам для себе виправдання — бо ж треба якось дивитися в очі людям. Друзям, знайомим, родичам. Точно так само казали колись такі ж самі поліщуки, що вступали до КПРС, йшли служити до "органів", боролися з "буржуазним націоналізмом". Насправді ж вони і тоді, і тепер обрали шлях, який не привів ні до чого доброго жоден народ. У чому полягає цей шлях? У тому, щоб тоді, коли будуть давати, опинитися першими там, де дають. Бо на усіх не вистачить. Пригадуєте? Гадаю, що кожен із вас може згадати не один, а десяток і більше випадків, коли вам вдавалося, а частіше не вдавалося опинитися серед тих, кому вистачило. Ті, хто були першими на "роздачі пайків", завжди намагалися закріпити це своє становище, наперед записати себе першим у черзі. Або бути поза чергою. Або просто прийти першим і взяти до того, як почнуть роздавати іншим. Бажаючих було вдосталь, тож утворювалася черга і серед "першочергових", і серед "позачергових", і серед тих, хто у черзі ніби і не стояв, а просто прийшов першим. Усе це — та сама система, що зробила нас найбіднішими в Європі. Тому що на усіх не вистачить ніколи. Хоча завжди був інший шлях. Не стояти у черзі, не штовхатися, пролазячи уперед усіма правдами і неправдами, а просто самому щось зробити для себе. Не одержати, а заробити те, що тобі треба, власною працею. Колись, коли я був малий, за це саджали у тюрму. Бо не було тоді у нас дозволено ані приватну власність, ані приватну ініціативу. Коли я закінчував школу та інститут, за це вже не саджали. Бо "крутилися", як це тоді називалося, вже практично усі. І влада не могла нічого з цим зробити, бо того, що давали у черзі, вистачало вже лише самій владі. Згодом влада була змушена дозволити нам відкрито працювати самим на себе. Не знала та влада, що тими, хто сам на себе працює, командувати не можна, чи здогадувалася про це, не має значення. Не було у влади іншого виходу. Отож почалася демократія. А що таке демократія? Влада вільних людей, які цю владу самі обирають і самі змінюють, коли влада погана. Ніби усе просто. Чому ж тоді молоді, здібні і розумні люди пішли до Партії регіонів, яка хоче правити вічно? Відповідь теж не дуже складна. Частина здібних і розумних побачила, що заробити самому на себе не так-то й легко. Простіше і вигідніше стати "бізнесменом при владі", розкрадаючи бюджетні, тобто наші із вами гроші. А для цього слід першим ускочити до черги, тобто швиденько вступити до "партії влади". Ось вони і вступали спочатку до одної, потім до другої, тепер до "регіонів". І дарма. Тому що ласих "пайків" усе одно на усіх не вистачить. Саме у цьому їхня глибока помилка. На щастя, серед нас усе більше стає таких, які не чекають "пайка", а працюють самі. І спроби влади забрати у них зароблене собі на "пайки" врешті закінчаться тим, що владу цю ми скинемо. Прийде нова влада. І у ній ми побачимо ті ж самі обличчя нинішніх "регіоналів". Вони знову нас випередять. Тому що у них є для цього сили, бажання і час. А у нас немає. Бо нам працювати треба, а не за "пайками" стояти.
