У центрі міста встановили ялинку. Це у нас роблять вже понад шістдесят років. Змінювалось місце, де її ставили, змінювався колір зірки, яку вдягають на неї згори, сама зірка кілька разів змінювала конфігурацію, замість "снігуроньки", що згоріла багато років тому, так нічого путнього не знайшли… Одне залишається незмінним упродовж усіх цих десятиліть — величезну ялинку щороку рубають десь у лісах, а потім транспортують до обласного центру. Тим часом поруч із встановленою нині зрубаною ялинкою потроху підросли ялинки живі.
У центрі міста встановили ялинку. Це у нас роблять вже понад шістдесят років. Змінювалось місце, де її ставили, змінювався колір зірки, яку вдягають на неї згори, сама зірка кілька разів змінювала конфігурацію, замість "снігуроньки", що згоріла багато років тому, так нічого путнього не знайшли… Одне залишається незмінним упродовж усіх цих десятиліть — величезну ялинку щороку рубають десь у лісах, а потім транспортують до обласного центру. Тим часом поруч із встановленою нині зрубаною ялинкою потроху підросли ялинки живі. Їх висадили у центрі міста сорок п'ять років тому і досі якось не додумалися зрубати під приводом чергової реконструкції. Ці ялинки майже такі ж самі високі, як та, яку привозять із далекого лісу вже зрубаною. Єдина різниця між ними у тому, що "головна" ялинка, по суті, вже мертва, а ті, що ростуть поруч — живі. Чому я про це згадав? Тому що доля цих живих ялинок схожа на долю нашого народу, який живе на цій землі своєю працею, здобуваючи собі хліб насущний і до хліба трохи. Періодично над цим народом змінюється влада, приносячи із собою нові прапори з гербами, змінюючи гасла та риторику, в яких, звісно, на першому місці — турбота про цей самий народ. Різниця між нашою владою і нашим народом така сама, як між живою та зрубаною ялинкою. Бо ж у владі знаходяться люди, що вийшли з того ж народу, але ці люди, як та зрубана ялинка, позбавлені коренів. Владу можна як завгодно причепурювати та прикрашати, але вона завжди буде для нас чужою. Чому, запитаєте? Скажете, що без влади не можна? Не буду заперечувати щодо влади взагалі, але без нашої влади дуже навіть можна. І набагато краще, ніж із нею. Хто із вас (працівників влади прошу не турбуватися), досягши чогось у житті, завдячує цим владі? Якщо і завдячує, то лише тому, що ця влада йому не дуже заважала. Бо справжня влада, а не та, що у нас, повинна допомагати людям, а не заважати їм. До влади ми маємо звертатись лише тоді, коли самі чогось не можемо зробити. А не просити у неї дозволу на те, щоб жити так, як ми хочемо і можемо. Чим відрізняється "клята комуністична влада" тридцятирічної давнини від нинішньої? Практично нічим. Хіба що заважає нам жити трохи іншим способом. Під іншими прапорами та гаслами. Історія людства свідчить — найбільшого процвітання добилися ті народи, які живуть так, як вважають за потрібне, а влада у них є найманою ними ж для допомоги, а не такою, що стоїть нагорі й усе вирішує. Жодна влада не збудує для нас дім краще за той, що ми збудуємо собі самі, якщо захочемо і нам у цьому не заважатимуть. Подивіться довкіл — усе, що нині виглядає як новеньке, що росте та розвивається, зроблено не владою, а людьми, які змогли цю владу найкращим чином обійти. Те ж, що залишилось державним, виглядає щораз гірше, витрачаючи на себе щораз більше наших із вами грошей. Чи є з цього вихід? Вирішуйте самі. Але спершу вийдіть на центральний майдан Рівного і порівняйте дві ялинки, між якими кілька десятків метрів. Одну везуть, встановлюють, прикрашають, витрачаючи гроші, але вона все одно за місяць засохне, перетворившись на дрова. А друга росте сама, щороку стаючи все вищою і пишнішою. І настане колись той день, коли ми прикрасимо узимку саме цю, живу ялинку. Прикрасимо обережно, щоб не поламати живі гілки, щоб і наступного року, і ще наступного, а потім завжди, прикрашати лише те, що живе і росте разом із нами. А ялини з далекого лісу нехай собі ростуть. Якщо влада, звісно, до них не добереться і не порубає на продаж.
