Днями був свідком картинки, типової для нашого вже досить давнього минулого. Неподалік від альтанки у стилі сталінського бароко, якою прикрасили центральну вулицю Рівного, стояв японський позашляховик, пасажир якого щось пояснював будівельникам, які у черговий раз не встигли добудувати багастраждальну альтанку до чергового свята. Пасажиром виявився головний будівельник міста, а точніше, начальник управління капітального будівництва. Така посада була в Рівному ще за старого режиму, коли щороку в місті будували по п’ятсот квартир плюс школи, дитсадки, лікарні й тому подібне.
Днями був свідком картинки, типової для нашого вже досить давнього минулого. Неподалік від альтанки у стилі сталінського бароко, якою прикрасили центральну вулицю Рівного, стояв японський позашляховик, пасажир якого щось пояснював будівельникам, які у черговий раз не встигли добудувати багастраждальну альтанку до чергового свята. Пасажиром виявився головний будівельник міста, а точніше, начальник управління капітального будівництва. Така посада була в Рівному ще за старого режиму, коли щороку в місті будували по п’ятсот квартир плюс школи, дитсадки, лікарні й тому подібне. Звісно, що це управління мало тоді купу роботи. Але начальник їздив на далеко не новій «Волзі» і не уявляв собі, як виглядають японські всюдиходи. Тепер у місті не будується нічого. Маю на увазі з допомогою того самого управління. Народ якось сам щось собі мурує, а міська влада сама щось собі вирішує. Ви де-небудь бачили рішення міськвиконкому про масове будівництво в Рівному палаців у стилі африканських людоїдів? Не бачили? А палаци потихеньку зводяться, причому деякі просто під вікнами міськвиконкому з його управліннями. Все нормально — народ крутиться потихеньку. А щодо архітектури, то не вина людей в тому, що далі рівня мумбо-юмбо їхній архітектурний смак поки що не піднявся. Це їхні проблеми за їхніми парканами. На свої гроші будують. На відміну від статуй та колонад у центрі міста, які будуються тим самим управлінням, яке невідомо чим управляє. Вже забув який рік розвозять бруд у центрі, а скільки грошей на це діло списали — про це лише наші непідкупні органи знають. У тому, що гроші чималенькі, переконали пластикові смітники, про встановлення яких два тижні гриміла вся місцева преса. Смітники такі собі. Зате ціна у них — понад 300 гривень. За що? На базарі аналогічну пластикову вазу можна придбати за двадцятку-тридцятку, а до стовпа її будь-який дядько за п’ятірку прикрутить. І роботи всієї на один день — накупити на базарі оптом дешевих смітників і розвісити їх на кожному стовпі. Дешевше вийде у десять разів. Але це без влади. Влада ж наша працює по-іншому. Ви чули десь про суму, в яку обійшлася ота біла скульптура на честь винайденої істориками видатної нашої ніби землячки? Я теж не чув. Але одразу скажу, що поставити таку саму скульптуру на могилі вашої прабабусі коштуватиме вам у ті самі десять разів дешевше. Можете піти і перевірити. Причому, щоб цю скульптуру зробити і встановити, вам не треба буде залучати владу, комунальні служби і те саме капітальне управління з начальником на всюдиході. Бо коли долучиться влада, будувати будуть роками і коштуватиме це всі гроші. А може, не потрібно місту ніякого управління будівництва? Навіщо управляти тим, чого нема? Ось цього ви нашій владі ніколи не зможете пояснити. Вони завжди знайдуть чим керувати. Навіть тоді, коли у розпорядженні міста залишиться один будівельник, над ним буде стояти ціле управління на чолі з начальником в японському авто. І стане тоді кожна вкладена міською владою цеглина золотою, а поставлений смітник — срібним. Хоча вони і зараз не глиняні й не пластикові. Якщо на ціну подивитись.
