Заява уважного читача

При нинішньому рівні журналістики практично будь-яка публікація в пресі може бути використана проти її авторів і героїв. Не став би нічого писати, якби випадкові «застереження» у пресі не стосувалися найголовнішого — нашого суду. Органу, що покликаний захистити наші законні права, керуючись винятково законом і більше нічим. Здавалося, при новій владі так і повинно бути. Але щось утримувало мене дотепер від бажання бігти до суду і заявляти про захист своїх неодноразово порушених прав. Виявилось, що стримувало правильно. Підтвердив це не хто-небудь, а сама шановна Юля Тимошенко, керівник нашого уряду. В опублікованому днями інтерв’ю Юлія Володимирівна багато чого наговорила. Дозволю собі вирвати з контексту лише два речення, нею сказаних: «Вгадайте з трьох разів, хто в цьому випадку переможе в судах? Правильно, той, хто має адмінресурс сьогодні». («Дзеркало тижня», 16 квітня). Отакі речі говорить наш нинішній прем’єр-міністр про наші суди. Зрозуміло, що вирвалося у людини в запалі дискусії, не вичитали інтерв’ю як належить перед публікацією. І вийшло, що керівник уряду привселюдно оцінила суд, можливо, проговорившись. Нічого, Юліє Володимирівно, ми і без вас здогадувалися про методи роботи наших судів. Нічого нового ви нам не повідомили. Тут інше цікаво. Після публікації інтерв’ю минув майже тиждень. І всі мовчать. Судді не ображаються, не говорять про захист свого доброго імені, не вимагають від пані Тимошенко спростувань… Скоріше за все, «одкровення» прем’єр-міністра просто не помітили. Інше шукали в цьому інтерв’ю, а оцінку судів сприйняли як належне. Тим більше, що є прецедент набагато серйозніший. Пригадуєте засідання Верховного Суду щодо результатів президентських виборів, яке телебачення показувало в прямому ефірі? І про нього вже проговорилися. У статті «Закулісна історія революції», вміщеній у польській газеті, учасники круглого столу, що проходив у дні «помаранчевої революції», згадують переговори Ющенка, Кучми, Януковича і міжнародних посередників: «Усі зійшлися на тому, що рішення про повторні вибори і про форму їхнього проведення прийме Верховний Суд» («Газета виборча», 18 квітня). Ось так! Дяді у красивих мантіях, виявляється, лише виконали рішення, прийняте на закритих переговорах. Показані нам «суперечки сторін» у Верховному Суді виявилися просто спектаклем для наївної публіки. Утім, це стосується у нас практично всіх судових засідань. Верховний Суд просто додержувався давно прийнятої практики. І знову ні тобі спростувань, ні високих слів про всякі там «презумпції» й «верховенство закону». Проговорилися і мовчать. Думають, що народ не помітить. Помітить. На тобто у нас є уважні читачі — головний біль для політиків. Не тільки помітять, а ще й іншим розкажуть. Щоб не дивувалися в разі чого.