Уважний читач — головний біль для політиків, які дають інтерв’ю. Чим більше політик відвертий, тим легше йому «проговоритися», розкривши справжні методи роботи, про які не прийнято говорити широкій публіці.
При нинішньому рівні журналістики практично будь-яка публікація в пресі може бути використана проти її авторів і героїв. Не став би нічого писати, якби випадкові «застереження» у пресі не стосувалися найголовнішого — нашого суду. Органу, що покликаний захистити наші законні права, керуючись винятково законом і більше нічим. Здавалося, при новій владі так і повинно бути. Але щось утримувало мене дотепер від бажання бігти до суду і заявляти про захист своїх неодноразово порушених прав. Виявилось, що стримувало правильно. Підтвердив це не хто-небудь, а сама шановна Юля Тимошенко, керівник нашого уряду. В опублікованому днями інтерв’ю Юлія Володимирівна багато чого наговорила. Дозволю собі вирвати з контексту лише два речення, нею сказаних: «Вгадайте з трьох разів, хто в цьому випадку переможе в судах? Правильно, той, хто має адмінресурс сьогодні». («Дзеркало тижня», 16 квітня). Отакі речі говорить наш нинішній прем’єр-міністр про наші суди. Зрозуміло, що вирвалося у людини в запалі дискусії, не вичитали інтерв’ю як належить перед публікацією. І вийшло, що керівник уряду привселюдно оцінила суд, можливо, проговорившись. Нічого, Юліє Володимирівно, ми і без вас здогадувалися про методи роботи наших судів. Нічого нового ви нам не повідомили. Тут інше цікаво. Після публікації інтерв’ю минув майже тиждень. І всі мовчать. Судді не ображаються, не говорять про захист свого доброго імені, не вимагають від пані Тимошенко спростувань... Скоріше за все, «одкровення» прем’єр-міністра просто не помітили. Інше шукали в цьому інтерв’ю, а оцінку судів сприйняли як належне. Тим більше, що є прецедент набагато серйозніший. Пригадуєте засідання Верховного Суду щодо результатів президентських виборів, яке телебачення показувало в прямому ефірі? І про нього вже проговорилися. У статті «Закулісна історія революції», вміщеній у польській газеті, учасники круглого столу, що проходив у дні «помаранчевої революції», згадують переговори Ющенка, Кучми, Януковича і міжнародних посередників: «Усі зійшлися на тому, що рішення про повторні вибори і про форму їхнього проведення прийме Верховний Суд» («Газета виборча», 18 квітня). Ось так! Дяді у красивих мантіях, виявляється, лише виконали рішення, прийняте на закритих переговорах. Показані нам «суперечки сторін» у Верховному Суді виявилися просто спектаклем для наївної публіки. Утім, це стосується у нас практично всіх судових засідань. Верховний Суд просто додержувався давно прийнятої практики. І знову ні тобі спростувань, ні високих слів про всякі там «презумпції» й «верховенство закону». Проговорилися і мовчать. Думають, що народ не помітить. Помітить. На тобто у нас є уважні читачі — головний біль для політиків. Не тільки помітять, а ще й іншим розкажуть. Щоб не дивувалися в разі чого.
