Ви особисто чим займаєтесь? Це я вас запитую, тих, хто це тепер читає. Припустимо, що ви відповіли, що керуєте маршруткою по місту чи за містом. Над вами є начальство, яке вами керує. Над ним є ще начальство, про яке ви чули. Ще вище — туман, за яким проглядають ліцензії, дозволи, податки, керівні кабінети, чорні мерседеси, озброєні охоронці... Туман стає густішим і вершину всього цього хазяйства поступово затьмарює. Або ви, наприклад, вчитель у школі. Над вами є завуч, директор, райвно, дозволи, договори оренди, спонсори, благодійники, податки, керівні кабінети, чорні мерседеси, озброєні охоронці... Навіть коли ви звичайнісінький двірник, який ближче до полудня виходить на вулицю, аби повозити трохи мітлою по розкиданому довкіл сміттю, над вами теж є бригадир, начальник жеку, управління комунального господарства, дозволи, договори оренди, спонсори, благодійники, чорні мерседеси, озброєні охоронці...
Ви особисто чим займаєтесь? Це я вас запитую, тих, хто це тепер читає. Припустимо, що ви відповіли, що керуєте маршруткою по місту чи за містом. Над вами є начальство, яке вами керує. Над ним є ще начальство, про яке ви чули. Ще вище — туман, за яким проглядають ліцензії, дозволи, податки, керівні кабінети, чорні мерседеси, озброєні охоронці... Туман стає густішим і вершину всього цього хазяйства поступово затьмарює. Або ви, наприклад, вчитель у школі. Над вами є завуч, директор, райвно, дозволи, договори оренди, спонсори, благодійники, податки, керівні кабінети, чорні мерседеси, озброєні охоронці... Навіть коли ви звичайнісінький двірник, який ближче до полудня виходить на вулицю, аби повозити трохи мітлою по розкиданому довкіл сміттю, над вами теж є бригадир, начальник жеку, управління комунального господарства, дозволи, договори оренди, спонсори, благодійники, чорні мерседеси, озброєні охоронці... Продовжувати не буду, тому що всюди буде одне й те ж саме. Хіба що з продавцями на базарі простіше. Там озброєні охоронці буквально поруч. А за ними — туман, з якого випливають наші дуже забезпечені громадяни. Ті самі, які створюють підвищений попит на земельні ділянки, нерухомість і тому подібне. Тобто маємо елементарне природне явище, яке діти вивчають у шостому, здається, класі. Спочатку наші з вами гривні потрапляють до тих, кому ми платимо за товари і послуги. Потім показаним вище шляхом йдуть далі, поступово перетворюючись на щось газоподібне. Щось таке, що не можна ні побачити, ні до рук взяти, ні взагалі десь знайти. А потім ця вся грошова маса, перетворена у нашій туманній державі на газ, знову переходить у твердий стан, осідаючи частково у бюджеті, частково у тих самих дуже добре забезпечених громадян. Та навіть те, що потрапляє до бюджету, перш ніж повернутися до нас у вигляді освіти, охорони здоров’я, громадського порядку і т.д., встигає ще раз перейти до газоподібного стану, щоб частково затвердіти у чиїхось кишенях чи на якихось рахунках. Здавалося, навіщо воно нам? Хіба не можна, щоб ми просто платили за товари і послуги, а ці гроші потрапляли напряму туди, куди мають потрапити? Без їх попередньої газифікації? Як у німців яких-небудь чи у британців? Не можна, тому що все наше життя — це газ! Забери його у нас — і жити стане нецікаво. Тисячам людей, які тепер живуть на тому, що збоку затверділо, і сотням тисяч тих, хто їх обслуговує, доведеться шукати іншу роботу. А робити щось інше вони не хочуть і не вміють. Значить, безробіття почнеться. Суворі охоронці, яких тепер у нас більше, ніж вояків у армії, не крутитимуться тоді мирно навколо своїх шефів, а підуть харчуватися до нас. Прийдуть такі симпатичні, з носами поламаними і скажуть: дайте щось, бо їсти хочемо. Ви хочете з ними мати справу? Отож. Краще спокійно платити за все, що скажуть, і слухати новини про те, як наші зверхники сперечаються за газ. Нехай сперечаються. Бо без газу нам ніяк не можна.
